«Хочеш працювати для України?»

                            До Франкових роковин                

Не задля слави чи нагород спалював своє життя Іван Франко на жертовнику України. 

Страчений у більшовицьких катівнях Андрій Ніковський свого часу переповів розповідь, почуту від галичанина, який, бажаючи прислужитися українській справі, прийшов до Франка за порадою. «Хочеш працювати для України?» – спитав Франко свого гостя. І дав йому таку науку: «То здобудь спершу терпіння. Піди на берег річки, бери лозину і бий по воді… Бий годину, й день, і тиждень, і місяць. Як тобі не набридне, можеш тоді починати для України працю. Бо багато зробиш і багато мине часу, а обставини й темне море українське будуть тобі твою працю лиш змивати. Може, й умреш так, не бачивши ясної будучини нашої. Але мусиш своє робити, бо то правда». У цьому повчанні – досвід невсипущої надтяженної Франкової праці в ім’я Української держави, і то праці в надзвичайно складних історичних обставинах.

                            Мій синку, ти би менш балакав,

Сам над собою менше плакав,

На долю менше нарікав!

На шлях тернистий сам подався

І цупко по тернах подрався, –

Чого ж ти іншого чекав?

Сам знав, що гола я і вбога,

І до мойого ти порога

Прийшов, захтів служить мені.

Ну, в мене слугам плати скупо,

А нарікать на мене глупо…

Просила я тебе чи ні?

І що тобі за кривда сталась?

Що підняли на тебе галас:

«Не любить Русі він ні раз!»

Наплюй! Я, синку, ліпше знаю

Всю ту патріотичну зграю

Й ціну її любовних фраз.

Що проживеш весь вік убого?

Значить, не вкрав ніщо ні в кого,

А чесно працював на хліб.

Та й те подумай ще, будь ласка:

Твойого «Я» найкраща частка

З тобою враз не ляже в гріб.

І. Франко. «Україна мовить»