неділю, 26 серпня 2018 р.

«Хочеш працювати для України?»


                            До Франкових роковин                
Результат пошуку зображень за запитом "обкладинки творів франка"Результат пошуку зображень за запитом "портрет івана франка"


Не задля слави чи нагород спалював своє життя Іван Франко на жертовнику України. 

Страчений у більшовицьких катівнях Андрій Ніковський свого часу переповів розповідь, почуту від галичанина, який, бажаючи прислужитися українській справі, прийшов до Франка за порадою. «Хочеш працювати для України?» – спитав Франко свого гостя. І дав йому таку науку: «То здобудь спершу терпіння. Піди на берег річки, бери лозину і бий по воді… Бий годину, й день, і тиждень, і місяць. Як тобі не набридне, можеш тоді починати для України працю. Бо багато зробиш і багато мине часу, а обставини й темне море українське будуть тобі твою працю лиш змивати. Може, й умреш так, не бачивши ясної будучини нашої. Але мусиш своє робити, бо то правда». У цьому повчанні – досвід невсипущої надтяженної Франкової праці в ім’я Української держави, і то праці в надзвичайно складних історичних обставинах.

                            Мій синку, ти би менш балакав,
Сам над собою менше плакав,
На долю менше нарікав!
На шлях тернистий сам подався
І цупко по тернах подрався, –
Чого ж ти іншого чекав?
Сам знав, що гола я і вбога,
І до мойого ти порога
Прийшов, захтів служить мені.
Ну, в мене слугам плати скупо,
А нарікать на мене глупо…
Просила я тебе чи ні?
І що тобі за кривда сталась?
Що підняли на тебе галас:
«Не любить Русі він ні раз!»
Наплюй! Я, синку, ліпше знаю
Всю ту патріотичну зграю
Й ціну її любовних фраз.
Що проживеш весь вік убого?
Значить, не вкрав ніщо ні в кого,
А чесно працював на хліб.
Та й те подумай ще, будь ласка:
Твойого «Я» найкраща частка
З тобою враз не ляже в гріб.
І. Франко. «Україна мовить»