Найбільшої хоробрости вимагає прощення. Так: щиро простити образу в стані озлоблення вимагає героїзму.
І супостатам простити?
Звичайно! Як зробив Ісус Христос. Розп'ятий поруч розбійник покаявся — Спаситель простив. Нерозкаяного — ні.
Є речі, неможливі для думки, бо вона в один бік, почуття в другий. Аж поки зійдуться, як місяць і сонце: одне вночі, друге вдень.
Буває, що разом на небі.
Чи ні, не так!.. Пляцета вся — до сонця; її ж від швидкости в мертве поле кидає. Зрештою, ходить на повній доріжці.
Крізь розжеврені хмарки — виголошення сонцеве... всім! крилатим, що на гілках; і тим, що протоколи пишуть.
За стінами природа: стосвічник до Царських воріт, завішених блакиттю.
Там свіжіти кров*ю, духом могутніти, просвітлятись очима...
Щоб зрозуміти: прощення — найтяжчий іспит хоробрости.
16 липня 1908 року в селі Солониця
народився Василь Барка (Очерет).
