З мовного джерела



             Мова – це не просто засіб спілкування. Це історія, культура, традиції. У повсякденні ми не залишаємо місця для колориту нашої національної мови, але ж як красиво звучать питомо українські слова.Та що тут казати – переконайтеся самі! Докладніше






Ловіть добірку привітань з Новим роком
від редакторки Юлії Мороз.
Зберігайте, упевнено послуговуйтеся, вітайте близьких, вживайте в дописах, листах, повідомленнях, у роботі й у родині, серед друзів та просто знайомих 🙌
З прийдешніми святами вас!
🌟
▫ Вітаю з передноворіччям!
▫ З настанням Нового року!
▫ З передноворіччям!
▫ З передсвятом!
▫ З прийдешнім святом!
▫ З прийдешнім Новим роком!
🌟
▫ Бажаю щасливого Нового року!
▫ Будьте здорові з Новим роком!
▫ Веселих свят!
▫ Вітаю вас із Новим роком!
▫ Гарно відсвяткувати Новий рік!
▫ Гарно зустріти Новий рік!
🌟
▫ Доброго і світлого року!
▫ З Новим роком, добрі люди!
▫ З Новим роком, дорогі друзі, радісно вітаємо вас!
▫ Зичу щасливого Нового року!
▫ Прийміть найщиріші вітання з Новим роком!
▫ Прийміть наші сердечні вітання з Новим роком!
🌟
▫ Сердечно вітаємо вас із Новим роком!
▫ Хай щастить у Новому році!
▫ Щасливого Нового року!
▫ Щастя тобі в Новому році!
▫ Щиро вітаємо вас із Новим роком!
▫ Миру і злагоди в Новому році!
▫ Добробуту і мирного неба!
▫ Любові в серцях і тепла на душі!
▫ Зі святом!
🎊
І не забувайте про своїх друзів та знайомих з усього світу, яких можете привітати так:
✨ Have a sparkling, fabulous New Year!
✨ Here’s hoping you make the most of 2022!
✨ Let the old year end and the New Year begin with the warmest of aspirations. Happy New Year!
✨ Let your dreams take flight in the new year!
✨ Make way for 2022!
✨ May all your dreams come true in 2022!
✨ May the new year bless you with health, wealth, and happiness.
✨ May the new year bring you peace, joy, and happiness.
✨ New adventures are around the corner. Happy New Year!
✨ Out with the old, in with the new! Happy New Year!
✨ Wishing you and yours health and prosperity in the new year.
✨ Wishing you the best in 2022!
---
Бажаю всім святкового настрою! 🎄


Від Любові  Сердунич (Розміщую тут, щоб не втратити, прочитала у ФБ)
Як же я люблю дні, коли у моєму краї-раї гастролює ця панна! Тоді вона стримує вже набридлу спеку, холодить вечори, гуртує пташок, воложить листя й помалу осипає його на вицвілі трави, наливає солодкими соками сливи і яблука, гупає медовими грушками, сипле тугими горіхами, чорнить у лісах ожину, попід опале листя рясно садовить гриби, вкорочує дні і видовжує ночі, підіймає густою, аж молочною, ковдрою тумани… У містах вона встеляє листям асфальт, розсипає лаковані каштанчики і змінює відкрите вбрання модниць на тепліше і менш звабливе...
І вже й сумуєш за літом. В обличчя тепло всміхається сонце, та у спину дихає осінній холод. О, як хочеться того тепла! Ще хоча б пригорщечку, хоча б жменечку!..
Однак у дверях – осінь, незворотня осінь. Допоки пульс вібрує – осеній! І прийде те, про що не думав досі в сувоях снів, ні в завірюхах днів.
Вона така різна! Втім, як жінка. Багатолико-мінлива, буденна і святкова, щоразу нова і… набридливо-ненабридлива, яскрава і непомітна, тиха і дзвінка, аж голосна. Польова, лісова, сільська, містечкова і міська…
Ос... інь...🍁 🍂 Вона приходить непомітно, лише барвами і видає себе, лише шелестом листя й озвучується. А коли й тієї краси не помічають – вона плаче. Тихо, беззвучно: без грому і блискавки. Тоді їй і не треба ні озвучувати, ні освітлювати себе, свою красу: всяк із жалем і смутком приречено видихає її наймення: «Осінь…». А в сонячні дні, після перших ранкових приморозків, вона звертає на себе увагу вальсуванням листя з дерев. Та так захопиться у вальсі, що й сама не помітить, як із його легкого танцю під кожним деревом простелиться різнобарвний килим: під кленом – багряний, під вербою – зелений, під березою – золотистий, а відтак – рудий під дубом... 🍁 🍂🍁 🍂🍁 🍂🍁 🍂
А погода в сорок сім – що осінь. То лиш кажуть: ягідки ще ми. І дзижчать в левадах звично оси, та несуть вітрила до зими...
Навіяла пані Осінь холодні думки. Вчора... А ниньки так затепліло довкола – аж у душу зазирнула та яснінь, та й залишилась у ній. І тепло так тобі, і сонно-солодко. Заспокоїлось на серці, й розвиднілось на душі, й оголені віття вже не такі страшні. Озираєшся довкола – і стільки сонця у Всесвіті, начеб весь він – суцільне сонце! Стільки висі вгорі, що й горя катма: вивтікало десь у синю бузину… І стільки духу в тобі: творити, любити, боротись, – наче в останній день буття! От що то – Сонце! Що то – матінка Природа! Що то – Її Величність Осінь! Надихає і зцілює, застерігаючи: гляди ж, не пробудь, не перебудь, не проспи, бо завтра мене не буде! 🍁💞
Не я сумую – се… осіннє листя, прощаючись, прощає і… пливе. Правічні верби мавками здалися. Їх осінь зачепила за живе...
І кличе до себе, манить, мовби знає, що завтра таки каятимешся, якщо ниньки не кинешся в її обійми. О бігме! А хіба є той, кого не звабить вона своєю вродою?!. Й одою… І де той, кого не закохала в себе своєю мінливою вдачею гарячою?!. Або той, хто не наситився її енергією, наче вербонькою, не прислухався до її, вербо-осінньої, луни-мудрости (ще б цвісти й рости!..)?!. «Живи, – каже ця манірна пані, – поки живий! І не вий! Бо померти ще встигнеш (й ти стигнеш!..). І відлуння: а померши – воскреснеш ув иншому Всесвіті. …есвіті… є світú… Й ми вже навряд чи побачимось, …а чи, мо’..? …а чи, мо’..?».
Ти – вже осінь. І я – вже... осінь... 🙁 Ти – моя осінь! Бо, здається, я тебе люб... лю... Ось ти, осене! Заплету тебе, осене, в коси! Заквітчаюся твоїм барвистим листячком-квітом! Залюблюся, закохаюся в тебе, в осінь! Зріднюся з тобою, з осінню! Я ж бо вдячна осені! Знайдуся в тобі я, в осені! Бачу тебе – милуюсь тобою, осінню! Без осени я – не я! В тобі, в осені, я всякчас і завше! А ти... Ти до мене холодна, осене, як... моя... надія... 🍁 🍂І дія...
О, ця твоя класика: айстрово-жоржинова віхола… Упірнути б у те її море, котрим вони щороку закругляють осінній бал, завершують блаженство «бабиного літа». І ще одна твоя незмінна атрибутика: грона калинові й горобинові, стиглі, налиті, мудро-довершені, солодко-терпкі, мовби жінка осіннього віку... 🍂🍁 🍂
Димом гірчиш у жовтні, вересом вабиш червоним, листом багряно-жовтим грієш мої долоні. О, се не… Осене!.. 🍁
Отож оці оглядини… Обходиш околиці. Орлиним оком оглядаєш опілля. Одповідаєш одними очима. Ось осяйне обличчя. Оранти образ – оріїв оберіг. Огненний обрій огнедухо оха, обрамлює осіннє ос осоння. Осинюються очеса озéрець. Осизується ошатний ожинник. Ой оковирні осени октави! Оркестр! Обрамок онде’го округлий, оранжева окрайка. Обмалює охрою осінь овид. Он’о окружно – океан оранжу. Ошаття – ой окраса, ото оздоба!
Оця оголеність осик. Осінній острах, обачний, обережний озирк. Острів осяяння. Оздоблена осіння опанча – окрема оаза-оселя. Осоння – оптичний обман. Ось осінь облаштовує обряди-оргії, он опрощує осінню обитель. Облакитнюються озер овали. Облізли оболоні. Опріч орликів, одцвіли очанка, орґінія. Оддзвеніли оси, оводи. Отвердли очерети. Опієм огортає осінь, обіймає, оцінює… Осудиш, остудиш одвертим: «Отямся!». Остерігайся, ошаленіла осене, отримати облизня!
Осяяна осінню, ой, осенію! Обдаруймо один одного, осене! Оооо, осінь – остання оптимістка! Отож оточить осінь, обеззброїть! Ой! Ожеледь! Околиця, оточення, округ, огорожа обожеледились, осніжились. 🍇
Отака осоруга. Отетеріло, ошелешено, осоловіло оченяться опуси, образіють описи. Опади – обряд очищення.
Одягнула охвоту. Оздобила одяг обшивкою-опушкою. Оздобила опочивальню. Одягнула образú об обрáзи? Оскомишся! Обридаєш! Одійди, ослабла! Одболить – отже, одзимуєш. Ошаліла, оговтаєшся. Оплатимо осінщину – ословимо осанну, Оксано, осені!
Отакі-от: особливі, ориґінальні – ознаки осени... 🍁🍇 🍁 🍂 🌻
Ой Осене! Пані Осене! Знаєш, а ти – злодійка! Збираєш те, що не ти насіяла, оголюєш те, що не ти зодягала. Та й мудрість твоя – від усіх назбирана (так рано! Ти – рання!..).
І що з тою мудрістю маєш чинити? Стільки її! Аж... Аж не вміщає жодне єство! Залишається обійняти небо і злитися з нею, роздавши ту мудрість і енергію всьому світові й Усесвітові. Усе, світе, тобі! І тоді осяйне й осягне твоя осіння, дуже осіння, ознака: її нема, мудрости, а є – вічна загадка життя. Мудрішай! Осеній! О, се мій! Се мій біль… Се мій інь… Чи… янь?.. Осінь – інь ачи янь?..
Земля – інь, але ж сонце, світло і небо – се янь! Літо, тепло, життя, активне чоловіче начало – се янь, а зима ж – інь (і я – зима: зимова ж!). Ніч, лівий бік – інь (се я: люблю-бо ж її, ніч!), а день, дух, життя – се янь. Важливі держави – се янь, а менші – інь (та без малих над ким бути великими?..). Відсутність дії – інь, а діяльність – се янь (се я!). Ті, хто напружуються, – се янь, а ті, хто згинаються, – інь (о, се не я! Й те – не я!). Володар – се янь, а міністри – інь. Вищі – се янь, а нижчі – інь. Чоловік, сила – се янь, а жінка, ніжність – інь. Батьки – се янь, а сини – інь (і ти, сину, став уже янем). Старші брати – се янь, молодші – інь (як же це, осене? А якщо і ті, й ті – уже батьки?..). Люди із широким світоглядом – се янь, обмежені ж – інь. Одруження й народження синів – се янь (о, знову я, янь!), а помирання – інь. 🍁 🍂Контролювання инших – се янь, а підкорення контролю – інь (і знову янь я). Гості – се янь, а господарі – інь. Пани – се янь, а холопи – інь (будьмо панами: п’ять почестей плекаймо!). Непарні числа, розмова – се янь (ось і зараз між нами з тобою – янь. Частіше розмовляймо, людóве!), а тиша – інь (не впадай у тишу, прошу!). Янь символізує все світле, сухе і високе: гора, небеса, птахи. І подання – се янь, а отримання – інь (о дай, не тримай, бояне, будь янем!). Весна – янь, а осінь – інь. А осінь – інь…
Осінь – інь?!. Але ж тебе доповнюють. І ти доповнюєш! Ти – скрізь і в усьому, ти тут і… ніде. Ти розчиняєшся в мені, а я – в тобі, як розчиняється потік повітря в мені, сонячне тепло і світло в мені й у кожній рослинці, клітинці та грудочці землі. І в імлі… 🍁
Однак… Є люди дволикі, а ти, осене, – трилика, та ще й підступна: спершу ти була привабливою і навіть звабливою молодицею; у жовтні, ти – зріла, стигла жінка, згодом – принишкла, мов мишка; а в листопаді ти станеш сивою, некрасивою, і спесивою, і плаксивою, а там, на краєчку буття, впадеш у небуття і… відійдеш, аби нарік знову воскреснути й заявитись...
Осене! О, се не… Не се не-се-шшшш, о-се-не… 🍁🍂 🍁 🍂
(Се я, Осене, Любов, котра – Сердунич)


Українські коти нявкають, а не мявкають. Свині рохкають. Поросята кувікають. Гуси не гоготять, а ґелґотять, ґерґотять, ґеґають чи джеркотять. Качки не крякають, а кахкають. Крякають у нас ворони (і каркають теж): Тобі зозуля навесні кувала щастя, а мені вороння крякало сумне... Курки кудкудакають. Наш соловейко тьохкає, а сороки скрекочуть. Горобці цвірінькають, жайворонки, ластівки, щиглі щебечуть. Їжак чмихає. Коні іржуть і форкають. Жаби квакають і кумкають. Великі собаки гавкають, а цуцики дзявкають (як і лисиці).... Читайте ще й тут про те, як звірі говорять українською.

СЛОВНИК ГАЛИЦЬКОГО ДІАЛЕКТУ

Алярм – сигнал, тривога
Амбулянс – медична допомога
Андрус – злодій 

Андрути – вафлі
Багнет – штик
Балакати – говорити (балак – розмова)
Бальон – повітряна куля
Бамбетель – кімнатна лавка зі спинкою
Баняк – каструля
Батяр – шибеник, хуліган
Бздура – нісенітниця
Бігме – заприсягтися, поклястися, забожитися
Біня – дівчина
Брама – ворота
Бусько – лелека
Вар’ят – божевільний
Вельон – фата молодої
Виходок – вбиральня
Вуйко – дядько
Вуйна – тітка
Галіція – Галичина
Гальба – кухоль
Гара – горілка (або самогон)
Гонор – честь
Гречний – ввічливий
Гуляти – танцювати
Ґазда – господар
Ґаляретка – желе, мармелад
Ґудз – вузол
Дефіляда – парад
Дзиґар – 1. сигирета 2. годинник (Дзиґарок)
Дупа – попа
Жовнір – солдат, воїн
Забава – свято, танці
Заліско – праска (утюг)
Зафундувати – виставляти
Захцянка – бажання
Зимно – холодно
Зупа – cуп
Камізелька – жилет, безрукавка
Канапа – диван
Канапка – бутерброд
Калапуцькати – мішати
Карамболь – зіткнення
Кашкіт (кашкет) – кепка
Каштелян – комендант
Квасний – кислий
Келих – чарка
Кнайпа – бар, ресторанчик, забігайлівка
Кобіта – жінка, дівчина
Колєжанка – товаришка
Креденс – шафа зі скляними дверцятами
Кремпуватися – соромитися
Кримiнал – тюрма
Криж – полотно, сукно, відріз тканини
Крижі – нижня частина спини
Криївка – таємне сховище
Ксьондз – священник
Кумпель – товариш
Куцати – блювати, ригати
Куця – свиня
Легінь – юнак
Летовище – аеропорт
Лєгуміна – десерт
Локаль (льокаль) – 1. ресторан, шинок 2. Квартира
Люстро – дзеркало
Люфа – дуло
Льох – підвал
Льоха – свиня (яка має народити)
Мантилепа – неохайна людина
Маринарка – піджак
Марципан – делікатес
Морва – шовковиця
Москаль – росіянин
Мешти – туфлі
Нагла поміч – швидка допомога
Нагнітки – мозолі
Нарваний – наглий
Небіжчик – покійник
Нездалий – непридатний
Ногавиця – штанина
Обійстя – подвір’я
Обмова – плітки
Обрус – скатертина
Одір (вогір, оґєр) – некастрований кінь
Оздоба – прикраса
Оферма – незграба
Пательня – сковорідка
Пацьорки – намисто
Паця’ – порося
Пащекувати – грубо говорити
Писок – рот, стулити писок – сидіти тихо
Пінда – дівчина-підліток
Пляцки (пляцок) – солодкий періг або деруни, картопляники
Покій – кімната
Помарніти – схуднути
Презент – подарунок
Проплі – перхоть
Прятати – прибирати
ПублІка – шльондра
Пуделко – коробочка
Пулярус (полярес) – гаманець
Пуцувати – чистити
Пуцька – прутень, статевий член
Рандка (рантка) – побачення, зустріч
Ревізія – обшук
Рейвах – розгардіяж, бардак
Ресторація – ресторан
Ринва – стічна труба
Ровер – велосипед
Ружа – троянда
Румегати – жувати, пережовувати
Рура – труба
Склеп – магазин
Слічний (шлічний) – гарний, симпатичний
Смарувати – змащувати
Сподні – штани
Статечний – пристойний
Стирка – повія
Стрийко або Стрий – брат тата
Стрих – горище
Табака – піхва
Трафунок – випадок
Файка – люлька
Файно – добре
Фармація – аптека
Фацет – парубок
Фест – швидко
Філіжанка – горнятко
Фіра – віз
Фірман – шофер возу
Фіранка – гардина (рос. штори)
Фоса – рів
Фотель – м’яке крісло
Фрезура (фризура) – зачіска
Фузія (фузея) – гармата
Цівка – струмінь (води)
Цімбор – приятель (цімборка – приятелька)
Ціхо (ціхутко) – тихенько
Цукерня – кондитерська
Цьомати – цілувати
Цьотка – тітка
Чуприна – шевелюра
Шваґро (швагро) – чоловік сестри
Шлях би тебе трафив – лайка, побажання наглої смерти
Шпацирувати – прогулюватися
Шпиталь (рідко госпіталь) – лікарня
Шпрехати – говорити
Штинь – сморід 

Штрика (штрека) – залізна дорога
  • 10 цікавих слів, які урізноманітнять нашу мову. Докладніше


Прислів'я про книжку                     
Вродливі давньоукраїнські імена. Докладніше
Про слова красивий, красиво
Картинки по запросу слово красивый          Наталка (полтавка) співає про себе: ,,...дівка проста, не красива, з добрим серцем, не спесива‘‘. Авжеж хвалитися тим що я не гарна (NB: ,,не‘‘ – окремо) жодна дівчина не буде. Отже, треба шукати инше значеннє. А це значеннє – ,,що не красується, не намагається показувати свою красу, скромна в цьому відношенні... На Зах. Украіні могли би сказати: не парадниця. Але 99,999...% украіномовних сприймають це слово тільки в значенні московському. Ось Вам приклад, наскільки небезпечна двомовність коли дві мови близькі. Я вже не маю права (раціі) вжити слово ,,красива‘‘ в укр. розумінні, бо ніхто(!) мене не зрозуміє. А це слово можна було би вжити в таких сполуках як ,,красива поза‘‘, ,,красива фраза‘‘, ,,красивий жест‘‘ тощо. Росіяни колись також вживали це слово в подібному значенні.

Отож, як тоді треба сприймати фразу: ,,Говорімо по-украінському ,,красиво‘‘! (Це так закликають у ФБуці). Московське накиданнє вбило, знищило украінське (хоч досить рідке) слово ,,красивий". Тепер у наших мовців залишилося тільки рос. слово ,,красів'ий", підігнане під укр. ор8оепіку, тобто суржик.

Дивіться також (самостійно) слово ,,красивий" у словнику Грінченка. Більше самостійности! Питаючи всіх у цій ґрупі, Ви начитаєтеся такого, що часто й купи не держиться. Добре якщо зумієте відрізнити слушні судження від непевних. Якщо ні, то або геть заплутаєтеся, або дійдете неправильного висновку (Микола Чумаченко).

       Якщо розуміти слово ,,красиво" по-справжньому, по-давньому – то може бути; адже йдеться (на візитці) про красивість, а не красу (нарешті я знайшов точне й коротке поясненнє!!). А ось слово ,,смачно" – це знов рос.-укр. покруч. По-украінськи ця фраза би звучала, напр., так:
,,Смакує та й око милУє", ,,Добре на смак и взір (зрак)".
Поясню чому ,,смачно" це покруч. Украінці не вживають прислівника ,,смачно" там де має бути прикметник, або дієслово (тобто ,,смачне, смакує").
И взагалі. Вживати тепер слово ,,красиво" (навіть у справжньому значенні, а на візитівці й поготів) не можна, бо, як я вже писав, 99,999% украінців сприймуть це слово по-московськи. Але вживати усно в правильному значенні можна, бо тоді маєш можливість пояснити (словами або мімікою) що маєш на увазі. Слава Богу, нині ще можна сказати ,,красно дякую", ,,красне письменство", ,,красна дівка/жона" (хоч и з деякою ,,натяжкою").
И ще додаток. Якщо мається на увазі що фірма готує смачно й оформлює гарно, то можна вжити й прислівники. Напр., ,,Смачно й гарно!". Але ж, зізнайтеся, що ви мали на увазі що те що Ви виробляєте – смачне й гарне. Вибачайте за просторікуваннє 
(Микола Чумаченко).






  • Мирослав Дочинець. Життя на букву «п»

              Прогресивний письменник просто пише пером переконливу правду. 

    Звичайне речення, якщо не помітити одну деталь – всі слова починаються на літеру «п». Випадковість? Не зовсім. Працюючи над своїм («чужі» вже не задовольняють) словником синонімів, я зауважив, що в українській лексиці найчастіше вживаються слова, що починаються на букву «п». І взагалі, вона в нашому алфавіті найбільш поширена. Майже щодня ми промовляємо: погода, пробач, поганий, повний, пити, платити, почати, подати, працювати, показувати, питати, плакати, писати, пам’ятати…
           Є низанка давніх пречудових слів, наче надихнених, відшліфованих і наснажених енергією мовлення тисячоліть. Як от: письмо, поріг, путь, проща, просвіт, поле, притулок, посаг, посланець, поводир, політ, прадід, поклик, поміч, полотно, паляниця, пожертва, пруг, печать, пазуха, плід, пласт, піч, плесо, плин, полудень, покій, пожиток, плач, попутник, позаочі, подих, погляд, пісня… Кожне з них приховує якесь зачарування, загадковий посвіт, упокорює чи збурює емоції. Здавалося б, просто слова, просто літери…

        А ось інший світ, нинішній. Не знаю, як би ми жили без літери «п». Пенсія, партія, політика, переговори, поразка, перемога, поранення, полон, посередник, перемир’я, порушення, посада, пост, посольство, послуга, потреба, поступка, погроза, похвала, почесті, почет, правило, право, правління, прем’єр, президент, порох, порохобот, представник, преса, премія, престиж, прецедент, прибічник, претендент, прибуток, претензія, привід, привілей, приват, приватник, призов, прикмета, приклад, прикриття, присяга, процес, прихильник, пріоритет, прошарок… Передовий, пропорційний, публічний, пунктуальний, професійний, промовистий, продуктивний, прогресивний, продажний, провідний, програмний, пріоритетний, проблематичний, початковий, примітивний, притаманний, привселюдний, послідовний, потенційний, практичний, потужний, почесний… Претендувати, представляти, просувати, прагнути, поширювати, пояснювати, планувати, правити, приборкувати, придушити, посідати, посилювати, постачати, привласнювати, пригноблювати, придбавати, призводити, призупиняти, приймати, прилаштовувати, приковувати, прилучати, примиряти, применшувати, примножувати, примушувати, принижувати, приписувати, припиняти, припечатувати, присвоювати, присвячувати, припускати, прискорювати, прислужувати, прислухатися, пристосовуватися, приступати, присягати, присуджувати, притягати, прищеплювати, приурочувати, пробиватися, проводити, приватизувати, провокувати, проголошувати, пропагувати, просвіщати, пропонувати, протидіяти, протегувати, профанувати, протиставляти, претендувати, прославляти, процвітати, проси…
            Ні, не все так просто у світі літер і слів. А тим більше в світі людей, які без них не можуть жити…
    "Збирання попілинок"



    Наталія Немировська. Нарис "Дихайте Добром!" 



    Любов Сердунич: 
    СОЛОВ’ЇНИЙ МІСЯЦЬ 

    Його називають солов’їним місяцем. І в цій назві – не лише співуча пташка…

    Жива природа постає у невимовній красі! Солов’їний місяць уже вповні вступив у свої права. Розлив молоко аличі, вишень, черешень, напоїв повітря пахощами конвалії й бузку, черемхи й акації, рясно вкрив землицю зеленим килимом трав із жовтогарячими кульбабиними сонцями, ліси заквітчав біло-зеленими озерцями ніжних конвалій, а на тлі небесної блакиті увімкнув біло-рожеві свічки каштанів.

    Весна-красуня заквітчала землю веселковими барвами квітів, соковитою зеленню трав, теплом і щирістю погожих днів. Травень наснажує людські душі світлими почуттями, мріями, коханням. І слово бере соловейко, щироголосий віщун весняного настрою, молодости й любови... Далі тут



    Любов Сердунич: 

    Через цю погоду й не помітила, коли він прийшов... І сам прийшов, і нову пору привів. Чекаємо-чекаємо, а що ми знаємо про нього і чого не знаємо? Може, комусь буде цікаво... 

                    ТО ВІН ПЛАЧЕ, ТО СМІЄТЬСЯ…

    Плакали і білокорі красуні берези, коли наші предки вирубали великі ділянки березового лісу для землеробства. Тоді й витворилась назва «березоль» («береза» і «зола»). Тож назва першого весняного місяця походить від назви промислу: березол (заготівля березового попелу для виготовлення скла). А сучасна назва, березень, закріпилася за місяцем у середині XIX віку.
    Нині бе́резень – третій місяць року у григоріанському календарі, має 31 день.
    Ще щодо походження назви, сучасної, бо в давнину березень мав близько двадцятьох назв. За иншою версією, слово «березень» походить від слова «сухий» (бо сушили зрубані дерева). А до того в літературних джерелах місяць називали мартом і марцем. Проте слова «март» і «марець» зовсім не слов’янського походження; це латинський бог війни Марс. Чому саме цьому богові було присвячено місяць, ще треба досліджувати.
    У народі цей місяць здавна звали березілем (березіль, березоль), капельником, протальником, красовиком, соколиком. А ще ... читаймо тут


    Любов Сердунич. Зайдам - зась!
    ПОНАД ПІВТОРИ ТИСЯЧІ СЛІВ НА ОДНУ БУКВУ! ОТАКА ВОНА, 
    НАША РІДНА УКРАЇНСЬКА МОВА!
           Зайнявся, забагровів захід. Злегка завівав західний зефір. Зверху – золотозоряний звід. Зоріло: з’являлися зорі-зернини, замріяно зиркали. Здвиження. Заховалися змії: земля здвигнулася. Задумливі зелені зорі застигали. Звичні, знайомі зірки звірокола зникали, змінювалися, знову з’являлися. Зорепадило. Звіздохватки знімали зірки. Згодом зорі здійнялися, згасаючи. Зверху зайнялося, заясніло, запалало. Загорялася заграва. Земля збирає зорі.
         Зоремир зупинився, зогледівши зверху знак змієвидного звіра, заплющився… Залізо зачали з землі. Залізо – зброя. Золотавий захід заспокоював... Зненацька зойкнула зигзиця. Здалеку занюхав, зачув знайомі запахи. З зеленого затінку з’являлися знані земляки. Зміряв зором: засмаглі, зросту здоровецького, загадкові, здатні з’явитися з землі. Запоріжці заграли збір, згодом зібралися. Зрадів: застав знайомих! Зобачивши зворушливе Зоремирове замішання, знатні запоріжці запитально зиркали.
    – Здоров’я зичу!   Далі тут.

    СЕДМИЦЯ, ТИЖДЕНЬ, ТРИЖДЕНЬ...

    ДНІ ТИЖНЯ. 
    ДАВНІ НАЗВИ Й СУЧАСНІ 
    Любов Сердунич, дослідниця, поетеса, хранителька рідного слова, пропонує цікавий погляд на походження й значення назв днів тижня.


        Дні тижня. Чому вони мають саме такі назви, якими послуговуємось нині? І чи завжди їх називали саме так? До вашої уваги – роздуми про ДНІ ТИЖНЯ із просвітницького циклу моїх досліджень. 

    ДНІ ТИЖНЯ. Здавалося б, що нового можна повідати про те, що має сім днів, назви яких відомі й малечі. Однак і цього разу, я намагалася по крупиночці, по словечку знайти якомога більше знаного і багатьма нами не знаного про назви днів. А це те, що знали наші предки і що відбирали в нас або спотворювали наші недруги й вороги. Коли ми говоримо слово «тиждень», то, звісно, маємо на увазі проміжок часу в 7 діб із певною назвою кожного окремого дня. Проте були часи, коли тиждень складався із 5-ох і навіть 10-ох днів. Поступово декади і 5-денки змінилися на семиденки, а кажучи давньоруським словом, – седмиці. 

    То чому дні тижня мають саме такі назви, які відомі нині? Чи випадкові вони? Чужі ці назви чи рідні нам, українські? Докладніше читаймо тут

    Ганна Черкаська. Нетреба

    – Ну, що поробиш? Високий, аж до неба, а дурний, як нетреба, – бідкалася моя Хомівна.
    – І чого ти розквокталася? Далася тобі нетреба? Це ж айстрова квіточка, наш рідний страхополох. Скількох вона вилікувала за віки?! І від зобу, щитовидки, геморою, екземи, лишаїв. А після Чорнобиля майже зникла.
    Колись козак Нетреба поселився на річці Московці біля балки діда Капустяна і ті землі запорожці називали Нетребівкою. Правда, товаріщам москалям аж у горлі шкребло, що козаки оселилися поряд із Олександрівськом (форт був закритий для українців). От і з’явилася паралельна назва – Нешкребівка. Докладніше...



    Наталія Немировська. Липень. Ліс літній
    лопотів легким леготом.
    Лагідно листочки літували.
    Лоскотун   лопушкуватий лагодився ласувати
     льодяниками. Лунко ллється літрами лимонад!
    Ляпота! Лакомка лісова. Ліщинка.
    Лопушанчик легкодухий лежма ледачкував.
    Липучий лизунець! Ланіта лиже, лапками лопоче.
    Ласощі липневі. Літується. Леститься. Лакоминка!

    Немає коментарів:

    Дописати коментар