Коли зустрінеш десь,
Дитинко люба,
Заблукане рідне слово,
До хатки своєї
(Хоч би й маленької)
Його запроси,
Звичаєм прадідів
Хлібом і сіллю
Угости
На порозі.
І по змозі
Посади його
За стіл,
Як бабусю свою,
Що з далекої дороги
Йшла до тебе
Й втомила мозолисті
Ноги.
Як бабусю,
Що, мов добра чародійка,
Вечорами
Предивний світ
Вичакловує тобі
Казками.
І побачиш,
Голубко маленька моя,
Яка добрість, любов і
краса
Зачаровані
В ріднім слові –
Українській
Мові.
Міля Лучак
Адміністратор блогу видалив цей коментар.
ВідповістиВидалити