Емоційний інтелект

         Як відомо, інтелект – це синонім слова розум. Чим вищий його рівень, тим людина розумніша з усіма позитивними наслідками для неї і людства разом. Та чи стосується це поняття лише академічних знань, ерудованості, глибоким аналітичним можливостям? Якби це було так, то вміння швидко і правильно рахувати, логічно мислити і обробляти величезні масиви даних в голові обов’язково і гарантовано приносило життєвий успіх і щастя всім, хто має такі здібності. Але ж ні. Ми часто чуємо про людей розумних і кмітливих, але абсолютно не пристосованих до життя. У чому ж річ? Докладніше  + тут + тут + тут

Будуємо містки!!!

    Наші теж тут! Лідія Богданівна Суранович, учителька української мови і літератури Надвірнянської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, стала учасницею проекту  «Будуємо мости, а не стіни заради реформ і довіри» як експерт з теми «Гуцульська педагогіка в Новій українській школі: диму без вогню не буває».

      У квітні 2018 року на фестивалі-натхненні в Маріупольській школі №15 зібралися разом 150 педагогів з усіх куточків України, щоб навчитися нового, зарядитися ідеями та поділитися власним досвідом з важливих проблем сучасного освітнього процесу.

 Головна ідея проекту -- створення комунікативного майданчика в Україні з актуальними темами для обговорення, корисними івентами, креативними спікерами, VIP-тренінгами та неймовірною кількістю цікавої інформації.

      

ДПА-2018 з української мови в основній школі (9 клас)

       Державна підсумкова атестація з української мови є обов’язковою і проводиться в письмовій формі.

     Ефективною формою проведення державної підсумкової атестації з української мови в 9 класі є диктант, текст якого укладають учителі та затверджує керівник закладу освіти. При цьому на розсуд педагогів можуть  підбиратися декілька варіантів.

      Під час підготовки варто враховувати тематику текстів, орієнтовно визначену в соціокультурній змістовій лінії навчальної програми.

    За обсягом тексти диктантів повинні містити 160-170 слів.

    Визначаючи кількість слів, ураховують як самостійні, так і службові частини мови.

    На проведення атестації відводиться 1 астрономічна година. Відлік часу ведеться від початку читання вчителем тексту.

    Вид роботи й назву тексту необхідно записати на дошці. 

Оформлення роботи

    У верхній лівій частині титульної сторінки подвійного аркуша ставиться штамп  закладу загальної середньої освіти, на ньому зазначається дата, наприклад: 01.06.2018р. Підпис роботи починається на сьомому рядку титульної сторінки:

Робота
на державну підсумкову атестацію
з української мови за курс базової середньої освіти
учня (учениці) 9 класу
(прізвище, ім’я, по батькові у формі родового відмінка)

         На другій сторінці на перших двох рядках записують вид роботи та назву тексту, наприклад:

Диктант
Джерело позитивних емоцій

     Методика проведення диктанту традиційна, однак під час державної підсумкової атестації має певні особливості.

 Спочатку вчитель читає весь текст, після чого не дає ніяких пояснень щодо його змісту, лексичного значення слів, правописних особливостей.

Після прочитання всього тексту читає перше речення,  учні уважно слухають. Далі це речення диктується для запису частинами, як правило, один раз. Після того, як учні запишуть речення, учитель читає його повністю з метою перевірки. Таким чином диктується кожне речення тексту.

Учитель обов’язково вказує місце поділу тексту на абзаци. Після запису всього тексту він читає його ще раз, роблячи більш тривалі паузи  між реченнями і надаючи  змогу учням ретельно перевірити написане й виправити допущені помилки.

Текст потрібно диктувати виразно, відповідно до норм літературної вимови в такому темпі, щоб учні встигли вільно його записати.

Диктант оцінюється однією оцінкою на основі таких критеріїв:

• орфографічні та пунктуаційні помилки оцінюються однаково;
• повторювані помилки (в одному і тому ж слові, яке повторюється в диктанті кілька разів) вважаються однією  помилкою; однотипні помилки (на одне й те саме правило), але у різних словах вважаються різними помилками;
• розрізняють "грубі" помилки й  "негрубі" (винятки з усіх правил; написання великої букви в складних власних назвах; правопис прислівників, утворених від іменника з прийменниками; заміна одного розділового знака іншим; заміна українських букв російськими, випадки, коли замість одного знака поставлений інший; випадки, що вимагають розрізнення не і ні – у сполученнях не хто інший, як…; не що інше, як…; ніхто інший не…, ніщо інше не…;  пропуск одного зі сполучуваних розділових знаків або порушенні їх послідовності;
• орфографічні та пунктуаційні помилки  на правила, що не включено до шкільної програми, виправляють, але не  враховують. Також не вважають за помилку неправильну передачу так званої авторської пунктуації;
• за наявності в диктанті більше п’яти виправлень оцінка знижується на один бал.

Нормативи оцінювання диктанту

Бали	Кількість помилок	Бали	Кількість помилок
1	15-16 і більше	7	4
2	13-14	8	3
3	11-12	9	1+1(негруба)
4	9-10	10	1
5	7-8	11	1(негруба)
6	5-6	12	-

Складено на підставі орієнтовних вимог до змісту атестаційних робіт для учнів 9 класу,відповідно до листа МОН № 1/9-185 від 27 березня 2018 року.

«Безкінечна подорож, або Енеїда»

На допомогу школі, або Ютубмо!

Юрій Андрухович та «Енеїда» Івана Котляревського

Творці серед нас (наша добра знайома, колега, учителька й поетеса)

   20 березня 2018 року в обласній науковій бібліотеці імені Івана Франка проходила творча зустріч з поетесою, учасницею літературної студії "Бистрінь" ім. Нестора Чира - Світланою Ткачук  з нагоди Всесвітнього дня поезії (модератор - Власта Власенко). Світлана Миколаївна презентувала  рукопис нової збірки "Нитка для Тесея", тут і громадянська, і філософська, й інтимна лірика, що пробивається крізь товщу наших душ то ніжним і затишним, то рвучким і сильним, але завжди рахманним,  буйноколосим і щирим словом.

                                    Cльози несказаних слів

Тобою змогли світити.

На роздоріжжі днів

Всілися відпочити.

А як запалить ніч

Всі ліхтарі в високості,

Зірвуться слова і

Прийдуть до тебе в гості.

Поки час не зотлів,

Будуть самі собою.

Сльози несказаних слів

Світають лише тобою.

*

Нині часи не найкращі
для зголоднілих Голгоф.
Йде світ цей напризволяще
в рамки загублених строф.
Плаче затуркана днина.
Ночі - розпилені сни.
Як же могла ти, людино,
Жити отут без весни?
Вже пробиває підсніжник
Хресний похід і тобі
Треба любити би ніжно,
Не заблудитись в собі.
Може, лише випадковість
В тобі - фантом катастроф?
Врешті - вберися у Совість!
Нині - не час для Голгоф!

*

Світ - догори ногами.

Серце - шрами одні.

Коїться щось між нами,

Що... не знаєм самі.

Ніби лише учора

Було все так, як тре...

Нині уява хвора

Нас у порох зітре.

Світу гукну: "Спинися!

А хочеш так - то нехай."

Нині, душе, молися!

Завтра вже воскресай!

*

Пересію усі жалі
Крізь утечу вітру п'янкого.
Наче вихори - скрипалі,
Поговорю тихо із Богом.
Поповзу, як голодний вуж
У кавалки дивної муки.
Я - із Богом. Мене не руш!
В моє серце гнівом не стукай!
Переплавиться завтра сум.
І не буде більше у ньому
Ні тебе, що любов - на глум,
Ні мене у відзвуках грому.

Думки на вагу золота

19 березня день народження  легенди української поезії – Ліни Костенко.

     У період “шістдесятництва” вона була однією з найпомітніших особистостей в літературі. Однак недовго. Вже з 1963 року її книги не друкували, поезію не брали журнали та газети… Відправною точкою для цього стала доповідь секретаря ЦК КПУ з ідеології, який заявив: “Формалістичні викрутаси зі словом неминуче призводять до викривлення і затемнення ідейно-художнього змісту твору. А що справа саме така, свідчать деякі твори молодих поетів М.Вінграновського, І.Драча, Л.Костенко”.

      Ліна Костенко попри цькування чітко виявляла власну позицію. Була однією з тих, хто підписав лист-протест проти арештів української інтелігенції. Була присутня на суді над М. Осадчим і М. Зваричевською. Під час суду над братами Горинями кинула їм квіти. Написала листи на захист В. Чорновола у відповідь на наклеп на нього в газеті “Літературна Україна”. Після цього ім’я Ліни Костенко надовго було забутим і в пресі не згадувалось…

      Уже в сучасній Україні поетеса стала почесним професором найкращих вищих навчальних закладів України. За роман “Маруся Чурай” та збірку “Неповторність” була удостоєна Шевченківської премії і загалом є лауреатом багатьох престижних літературних премій. А от від звання Героя України Ліна Костенко відмовилась, відповівши: “Політичної біжутерії не ношу!”. Такий вчинок став сенсаційним.

Український контент пропонує добірку з думок, цитат та віршів справді легендарної української письменниці. Докладніше тут

А ще: Потужні цитати Ліни Костенко, які влучають у саме серце

Чому й досі в Україні існує проблема української мови?

Лист Василя Стуса до Андрія Малишка від 12.12.1962

       Звертаюсь до Вас за порадою. І прошу — коли Ви в змозі це зробити — зарадьте, будь ласка. Інколи, зосереджуючись на однотонних враженнях від навколишнього, шукаючи кінцевих результатів дуже стрімкого процесу денаціоналізації значної частини українців, відчуваєш, що це — божевілля, що це — трагедія, якої лише інколи не почуваєш в силу притаманної нам (як національної риси) байдужості і, може, трохи релігійної віри в те, що все йде на краще. І тоді згадуєш одного поета, здається, Расула Гамзатова, котрий в рамках ортодоксальних все ж прохопився зі своїм затаєним: коли його мова зникне завтра, він волів би померти сьогодні.

     Я колись звертався до Вас за порадою. Але тоді були вірші. Зарадьте, будь ласка, зараз.

Ще студентом Донецького педінституту я пам'ятаю, як був вражений виступом Миколи Тарновського, який щойно був повернувся на Україну, враження од якої були захлинені радістю зустрічі з рідною землею. Я радів за нього, радів за землю і, грішний, одночасно думав про те, що Донбас — то не така вже і Україна, і Україна — то не така вже й Україна...

     Донецьк — місто чисто російське (чи майже чисто російське), я взяв призначення на роботу в глибинну Україну — на Кіровоградщину, хоч і відчував, що це — моя безсилість, що це — утеча. А втеча — не вихід. Це ганьба...

     Зараз я читаю рідну мову в Горлівці, в російській, звичайно, школі. В Горлівці є кілька (2-3) українських шкіл, яким животіти зовсім недовго. В Донецьку таких немає, здається. Отож, картина дуже сумна.

    У нас немає майбутнього. Коріння нації — тільки в селі, а "хуторянським" народом ми довго не проживем, пам'ятаючи про вплив міста, про армію, про всі інші канали русифікації.

    На Донбасі (та й чи тільки!) читати українську мову в російській школі — одне недоумство. Треба мати якісь моральні травми, щоб це робити.

     Одна усна заява батьків — і діти не будуть вивчати мови народу, який виростив цих батьків. Хіба це не гопашний театр — з горілкою і шароварами? Обов'язково — німецьку, французьку, англійську мови, крім рідної. Докладніше тут